29 марта, 2024
Author: 1 июля, 2021  1896

Про сурогатне материнство, фінансову кризу та неочікувану коллаборацію: Наталка Карпа дала відверте інтерв’ю — ексклюзив

Извините, этот текст доступен только на “Украинский”.

Українська співачка Наталка Карпа, яка відома своїми позитивними​ ​танцювальними композиціями, у відвертому інтерв’ю для ZYUNDEX розповіла, як прожила непростий рік в умовах світової пандемії коронавируса будучи у в декретній відпустці. Молода мама зуміла не просто поєднати свою музичну професію з піклування про немовля, а навіть самостійно подорожува​ти зі своєю донечкою​ та записати новий трек​. Про все детально читайте ​у матеріалі!    

Наталка Карпа. Фото: прес-служба

Пора літніх відпусток у самому розпалі. Та ваш відпочинок розпочався ще до сезону — практично весь український жорсткий карантин ви провели в спекотному Єгипті. Як після відпустки повертались в робочий режим?

Так, після відпустки не просто було повернутися у звичний робочий режим, але на відпочинку я обнулилась. Після повернення додому на багато речей почала дивитись по-іншому, та інакше підходити до своїх справ. Коли ти в родині, ти втомлюєшся і не помічаєш багато моментів. Наприклад, пісню “Тільки дівчата”, над якою ми з командою працювали майже два місяці, я повертала на студію і попросила докорінно змінити її. Саундпродюсер був “мега щасливий”,  але я робила все так, як відчувала. Ця композиція про силу жіночої підтримки, про силу дівчат, коли вони збираються разом. Про моменти дружби і справжні емоції, від спілкування один з одним. Тому я дуже ретельно віднеслася до цього треку, щоб він зазвучав щиро. Можу затвердити, що завдяки відпочинку з’явилося багато свіжого нюху та гострого зору, який побачив всі недоробки. Але повернувшись в такий завантажений режим я зрозуміла, що ще декілька тижнів і я знову втомлюсь. Треба якось навчитися доброї практики відновлення сил.

Наталка Карпа — ТІЛЬКИ ДІВЧАТА /Official audio/

Подорожувати з маленькою дитиною — це справжнє випробування. Як переносили переліт та чи зробили для себе висновки, поділіться досвідом? Чи готові і надалі подорожувати з донечкою?  

Я зрозуміла, що найкращий мій компаньйон для подорожей — це моя донька Злата. Звичайно, були хвилювання, як все пройде, оскільки дорога довга. Але в такій справі все залежить від настрою мами. Я зробила для себе відразу налаштування, що ми летимо у відпустку і все пройде добре. Все що я хотіла у мене є — донечка, літо, море, сонце, відпочинок. Тому всі хвилювання відкладаємо! Звичайно, були побутові задачі, які ми вирішували на місці, але на цьому не треба зосереджуватись і створювати негатив. Такі маленькі моменти, як медицина та харчування легко вирішуються. На місці є купа лікарів, аптек, зрештою, страховий поліс. По харчуванню більше всього адаптувались до води, по меню нам все підійшло, а клімат там такий, що і звикати нема до чого — просто насолоджуйся. Одним із проблемних моментів стало те, що Злата цілодобово була біля мене і звиклась з цим. І коли ми повернулись до Києва, вона не хотіла нічого змінювати. І звичайно, нашій нянічці, яка з нею практичного з самого народження, довелось понервувати. Злата заявила: “Я хочу бути далі з мамою!”.  Тому у нас були такі кілька днів збоїв, бо мамі треба працювати. Та я намагаюсь їй пояснити, що є відпочинок, а є робота. Ми вже складаємо плани на літо, хочеться знову відправитись в подорож. Було б добре цього разу поїхати всією родино та це залежить від багатьох обставин. 

Наталка Карпа з дитиною. Фото: прес-служба

Як взагалі змінилось життя після народження дитини, можливо довелось від чогось відмовитись чи навпаки, з’явилися нові вподобання? Чи були якісь страхи, з якими довелось справитись?

Після народження дитини змінюється кардинально все. Напевно, тільки ти дізнаєшся, що при надії, уже починають зароджуватись якісь зміни. Розумієш, що повинна дбати не  лише про себе, а й про малечу, яка всередині тебе. Слідкувати за харчування, фізичним та моральним станом — це все грає важливу роль. Поява Злати у нашій сім’ї —  безперечно, велике щастя для нас з чоловіком та й для всієї родини. Для мене це дуже довгоочікувана дитина. Я щаслива, що у нас саме така класна, добра, позитивна, гарна донечка. Зараз мене турбує її виховання. Я переживаю, щоб все зробити правильно. Вдень, коли вона засинає, я слухаю лекції, читаю статті, дивлюсь передачі про виховання. Хоча розумію, що інтуїтивно в кожній жінці закладена система, яка допомагає виховувати дитину правильно. Мій світ повністю змінився з появою немовляти. Раніше я могла керувати своїм часом як завгодно, а зараз у мене чіткий графік, нічого зайвого не зробиш, дурниці в голову не лізуть — немає часу (усміхається). Та я жодної хвилини не шкодую, що так перевернувся мій світ. Це додало такої життєвої енергії, про яку я навіть й не підозрювала, що вона є.  Карантин дав нам змогу побути разом з донею. Я побачила, як вона росте. Всі найголовніші моменти її життя — коли вона сіла, встала, зробила перший крок, сказала слово “мама”, з’їла першу дорослу їжу, з’явився перший зубчик… Я мега щаслива, що стала свідком всіх цих подій і не була зайнята на гастролях чи інтерв’ю — я була поруч!

Наталка Карпа з чоловіком та дитиною. Фото: соцмережі

Ви ділились в інтерв’ю, що мрієте про велику родину та трьох діток. Зараз вашій донечці Златі уже півтора року, чи скоро у неї з’явиться братик або сестричка?  

Я зрозуміла, що діти — кайф. Все в Божих руках, але мені дійсно хочеться великої родини. Раніше я завжди говорила, що ще все встигну, ще все зможу, а моя мама переконувала: “Наталю, ти не розумієш, треба в першу чергу дбати про сім’ї і діток”. Вона мала рацію! З дітками треба було починати раніше, тому що хочеться їх багато, і треба все встигнути. Я намагатимусь (усміхається). Скільки Бог мені дозволить, стільки я готова. Буду молитися. 

Ви розповідали, що у вас були досить важкі пологи. Як відомо, багато знаменитостей вдаються до послуг сурогатного материнства. Як ви відноситесь до такої програми?

На сьогоднішній день це нормальна практика, коли люди вдаються до послуг сурогатного материнства. У кожного своя індивідуальна історія, але я прийняла рішення, що хочу відчути кожну мить материнства сама. Материнський зв’язок з немовлям зароджується ще в утробі. Ви не повірите, коли я прийшла на перше УЗД і лікар показав мені на екрані донечку, вона наче помахала мені, привіталась. Я подумала, ні, це не може бути! Напевно, у мене гормональна перенасиченість та лікар така до мене повертається і каже “Ну, бачите, ваше маля вітається з вами, вона махає вам”. Тоді, на перших місяцях вагітності, я підхопила цей месседж донечки і відповіла їй: “Доню, привіт. Я рада, що ти у мене там в животику живеш. Давай будемо товаришувати. Я обіцяю, що мама буде кращою подружкою для тебе!” З цього розпочався наш діалог. Тому й досі я з нею спілкуюсь, як з дорослою дівчиною, як з особистістю. Я запитую її думки, розповідаю, дозволяю зробити вибір своїх вподобань. Я хочу сформувати достойну особистість. Так, пологи були не прості, ми все пройшли, і честно зізнаюся, що готова знову, і знову це переносити. Я рада, що відчула моменти народження дитини!

Наталка Карпа. Фото: соцмережі

В недавній бесіді з журналістами, ви говорили, що маєте мрію побудувати власне житло та поки фінансово це досить важко. Яким чином плануєте вирішувати це питання? Як взагалі змінились фінансова ситуація вашої сім’ї за цей рік пандемії?

Зараз фінансовий стан не простий у кожного українця. На це впливає і економічна криза, і пандемія. Щодо нас, то, звичайно, наш татусь дбає про свою сім’ю, поки я у декретній відпустці і не здійснюю гастрольну діяльність. Хоча зараз є багато рекламних проектів. Я та людина, яка без роботи не може сидіти. Ще з дитинства, точніше з підліткового віку, я навчена працювати й заробляти на себе. Це частина мого характеру, мого життя — заробляти на своє життя і життя близьких. Мені хочеться, щоб донечка мала всі потрібні речі. Щодо власного житла, я завжди хотіла оселитися за містом. У Львові ми маємо земельну ділянку з невеликою хатою для відпочинку. Ще до одруження, я планувала там побудувати будинок, але зараз наше гніздечко в столиці. Мені б хотілося, щоб з міських апартаментів ми переїхали у заміський котедж. Але те, що мені подобається коштує дорого. Я розумію — мрії для того, щоб їх втілювати, візуалізувати і реалізувати. Тому я собі намріяла дім, навіть знаю котеджне містечко в якому хочу жити з родиною. Та будемо виходити з того, що є по можливості. Завжди можна знайти вихід з ситуації, головне правильно поставити мету і чітку до неї йти. Думаю, збільшивши нашу площу за рахунок заміського будинку, ми зможемо і другу, і третю дитину народити, так, щоб всім було комфортно. 

Цього літа у вас ювілей. Уже маєте плани щодо святкування? Можливо у вас є якісь побоювання з приводу початку нового періоду в своєму житті?   

Я більше переймалась над цифрою 20. Потім замислилась над цифрою 30 — це якийсь рубіж. А в 40 я зрозуміла, що це все не має ніякого значення. Треба жити, кайфувати і насолоджуватись тим, що ти маєш на даний момент, а не придумувати собі етапи, типу: “Боже, це щось неймовірне, це новий етап в житті”. Насправді, це всього лиш продовження того, що було раніше. Просто далі ти йдеш з більшим досвідом, з більшим розумінням, що таке справжні цінності — любов, сім’я, що означає твоя робота, для кого ти живеш, якими принципами керуєшся та  хто ти сама. Усвідомлення цього вже набагато більше ніж було раніше. Тому, в 20 було багато страхів, в 30 трішки менше, а в 40 все стає на свої місця. Я щаслива, за спиною маленький багаж, по переду перспектива, я її бачу, я знаю, що я хочу. Отже, все добре, ніяких побоювань немає. Живу, творю, кайфуюю, люблю.  

Наталка Карпа. Фото: прес-служба

Багато українських зірок створюють коллаборації, випускають несподівані фіти. Чи не думали про запис дуетної пісні, можливо вже знаєте з ким?

Уже працюю над колаборацією. Це має бути цікава та неочікувана співпраця, але не знаю чи все складеться так, як я цього хочу, тому що задіяна не одна людина. Трек ми вже опрацьовуємо — ведеться робота в студії, шукаємо добре звучання та цікаві хуки з саундпродюсером. Дуже хочеться, щоб всі пазли склались. Боюсь щось наперед говорити та поділюсь з вами одними з першими, коли буде відома дата прем’єри (усміхається). Дуети додають нового витку, нового дихання, зароджують якусь цікавинку. Це не просто мейнстрім, бо зараз всі так роблять — це новий досвід, new experiment, який додає чогось свіжого, тому я за fresh в творчості.

Фото: прес-служба

Карантинні обмеження уже практично зняли, є дозвіл на проведення літніх вечірок та фестивалів. Де можна буде почути ваші пісні цього літа? Є заплановані зустрічі з шанувальниками та щоб ви їм побажали? 

​Планую на 40-річчя зробити концертну програму. Ми уже спілкувались з деякими закладами Львова та Києва. Мені дуже подобається локація !FESTrepublic у Львові. До речі, перший мій виступ, після жорсткого карантину, був саме там, на заході “Заїзд ретро автомобілів”. Після івенту мені запропонували: “А давай твій день народження відсвяткуємо тут”. Тому розглядаємо і такий варіант, але ще достеменно не відомо. Також запланований концерт у Літньому театрі Одеси. Влітку зйомки великого телевізійного проекту, на  який мене запросили. Спланувати все чіткого досить важко, але зустрічі з шанувальниками обов’язково будуть! А що побажати? Never give up — ніколи не здаватися! Завжди прямуйте до своїх омріяних планів та не переймайтеся зайвим. Вчіться обирати де головне, а де другорядне. Всім бажаю любові, бо вона творить дива. Справжня любов — це відчуття, яке в середині. Любов до ближніх, до батьків, до роботи, до того, що ти транслюєш людям. Основна заповідь цього світу — це любов.

 

Бліц-опитування: 
  • Коли я злюсь, то
    … хмурюсь. Я побачила це по Златі. Дивлюсь дитина так брови зводить до купи. Виявляється це моя маска, мій вираз обличчя.   
  • Я б ніколи не
    … не знялась в порно!
  • Останній раз мені було соромно за
    за те, що в 23-й годині залізла в холодильник і наїлася чогось смачного.  ПІсля декрету приходжу в форму, хочеться гарно виглядати. Тому, коли я собі таке дозволяю — мені справді соромно. 
  • Коли важко на душі я
    можу поплакати і вивільнити цю непотрібну енергію. Мені сльози допомагають. 
  • Можу заплакати від
    від щастя, від образи, а можу заплакати від банальної картинки. Коли я була вагітна, мені прислали картинку на якій немовля лежало на великому ліжку і було написано: “Самотність — це тоді, коли тебе не забирають з пологового будинку”. І я так розплакалась. Коли бачу цю картинку завжди плачу. Інколи, я дуже сентиментальна.  
  • Для щастя потрібно
    … насправді, для щастя потрібно не багато. Просто треба усвідомити, що ти щасливий, що ти прокинувся, що маєш можливість бачити, чути, говорити, рухатися, ходити, сприймати, відчувати цей світ. Це і є щастя. 
  • Найбільше я боюсь
    страхи керують нашою свідомістю. Найбільше я боюсь піддаватися цим страхам. Тому що, коли починаю чогось боятися — це халепа. Боюсь боятися чогось.
  • З дитинства я запам’ятала
    найбільше я запам’ятала свою подушку сонечко. Я приїжджала до бабусі і кричала: “А де моє сонечко?”. Насправді, це була така подушка у вигляді сонечка. Вона завжди стояла у бабусі на диванчику і кожного разу на канікулах я гралася з нею. Мабудь саме тоді я і стала сонцезалежною. З самого дитинства у мене було сонце.
  • Ми діти поки
    поки дозволяємо собі це відчуття. Незважаючи на нове взуття ми стрибаємо по калюжам, не дивлячись на охайність в домі ми можемо обмазатись шоколадом і дуркувати. Ми діти поки є бажання робити такі вчинки і присутня дитяча безпосередність, навіть якщо тобі 70. Це ж круто!
  • Мама — це
    це найближча людина, найближча подруга, найкращий порадник. Мама — це всесвіт. Коли мама приїхала і допомагала мені перші місяці з донечкою, я спіймала себе на думці, що з однієї сторони у мене є мама, а з іншої я уже і сама мама. Я відчула, що я щаслива. 

More in SECRET